Abstract/Notes: Maria Montessori (1870-1952), doctora i pedagoga, va dedicar la vida a l’estudi de l’infant. A partir de les seves observacions va elaborar un mètode pedagògic en el qual el centre era el nen i propiciava la resolució de les seves necessitats. El seu mètode va estendre’s per tot el món, arribant a Catalunya l’any 1911 a través d’un article a la revista Feminal. L’any 1914 es va dur a terme per primera vegada a la Casa de Maternitat de Barcelona una experiència d’aplicació del mètode Montessori. Des d’aquell moment l’ interès pel mètode va anar en creixement, sent molts els mestres i pedagogs interessats en ell. Aquest fet va provocar que fins i tot la mateixa Maria Montessori va viure durant un període a Catalunya. En aquest treball hem analitzat 95 articles publicats a Catalunya des del 1911 al 2014, any de celebració del centenari de la primera aula Montessori a Barcelona, per tal de valorar la repercussió que aquests articles podien haver tingut en la difusió i impuls del mètode a Catalunya. [Maria Montessori (1870-1952), a doctor and pedagogue, dedicated her life to the study of the child. From his observations he elaborated a pedagogical method in which the center was the child and favored the resolution of his needs. Her method spread all over the world, arriving in Catalonia in 1911 through an article in the magazine Feminal. In 1914, an experiment in the application of the Montessori method was carried out for the first time at the Barcelona Maternity Home. From that moment on, interest in the method grew, with many teachers and educators interested in it. This fact caused that even the same Maria Montessori lived during a period in Catalonia. In this work we have analyzed 95 articles published in Catalonia from 1911 to 2014, the year of the centenary of the first Montessori classroom in Barcelona, ​​in order to assess the impact that these articles could have had on the dissemination and promotion of the method in Catalonia.]

Language: Catalan

Published: Vic, Spain, 2017

Abstract/Notes: At the turn of the twentieth century, in the context of the budding nation-state formation process throughout Latin America, liberalism, nationalism, and social reforms dominated Latin American intellectual political discourse in its relentless quest for modernity. Popular literacy movements and the expansion and centralization of the educational sphere, which was essential for cultivating national identities and reinforcing allegiance, proliferated throughout Latin America. In Costa Rica, the Olympians, a group of elite intellectuals intricately connected with the agro-export oligarchy, directed social and political reforms. The Olympians were overwhelmingly patriotic and patriarchal, and aimed to create a national culture that would reinforce existing economic, gender, and racial hierarchies. This project focuses on revolutionary feminists Carmen Lyra and Luisa González, who negotiated the cultural politics of education as intermediaries between students and the state through the publication of children’s periodicals. Specifically, this project analyzes the periodicals San Selerín (1912-1913, 1923-1924) and Triquitraque (1936-1947) to elucidate the ways in which these educators used children’s literature and Montessorian pedagogy to create a culture of inclusion and engagement rather than the patriotic and patriarchal pedagogy the Olympians. Contemporary memory has forgotten the revolutionary ideals of these educators, but this project affirms Carmen Lyra and Luisa González cannot be separated from their legacies as active members of the Costa Rican Communist Party, as fervent proletarian internationalists, and as revolutionary feminists. To do so would be to neutralize the potency of their memory.

Language: English

Published: Urbana-Champaign, Illinois, 2016

Abstract/Notes: The article deals with the educational ideas the famous Italian doctor and educator Maria Montessori, her many-sided personality, some aspects of the life, activities and methods highlighted on the pages of foreign periodicals. The relevance of the pedagogue’s ideas in the modern world has been stressed; the demand of the modern society for the education of a free individual, striving for independent active searches and self-realization, has been emphasized. The article reveals the personality of M. Montessori as one of the educators who was able to pose and solve a global problem in philosophical, psychological and pedagogical theory, as well as to implement her concept in practice, creating a pedagogical system named as «Montessori method». M. Montessori; as an educator who gave a new quality to the education development strategy, humanizing it, returning it to the person. The analysis of M. Montessori’s pedagogical activities, positions, views and her life paths, highlighted by foreign researches, have been presented in the article; her role as an architect of the «rediscovery» of the child has been stressed. The educator’s revolutionary ideas about childhood and education for life, rather than education based on obedience and immobility, have been noted as well as their development as a result of M. Montessori’s medical research has been admitted; her new visions of the school by designing strategies that would overcame the barriers to education, have been mentioned. The article also stresses the educator’s desire to show how to save humanity by means of pedagogy: starting with the child and human freedom and, in particular, freedom for women. / У статті розглядаються просвітницькі ідеї відомої італійської лікарки та педагогині Марії Монтессорі, її багатогранна особистість, окремі сторони життя, діяльності, методики, цінності, світоглядні орієнтири та принципи, висвітлені дослідниками на сторінках зарубіжних періодичних видань. Підкреслено актуальність ідей італійської педагогині в сучасному світі; зауважено запит сучасного суспільства на виховання вільної особистості, що прагне до самостійного активного пошуку, зростання та самореалізації. У статті розкривається особистість М. Монтессорі як однієї з педагогинь, яка зуміла поставити і вирішити глобальну проблему у філософській та психолого-педагогічній теоріях, а також змогла реалізувати її концепцію на практиці, створивши педагогічну систему під назвою «Метод Монтессорі». М. Момтессорі розкривається у статті як освітня діячка, яка надала стратегії розвитку освіти нової якості –гуманізувавши її та повернувши її людині. У статті подано думки зарубіжних дослідників стосовно педагогічної діяльності, позицій, поглядів та життєвих шляхів М. Монтессорі, висвітлених на сторінках зарубіжних періодичних видань; підкреслюється її роль як архітектора «повторного відкриття»дитини. Відзначено революційні ідеї педагогині стосовно дитинства та виховання на все життя, а не виховання на основі слухняності та нерухомості, а також визнання їх розвитку у результаті медичних досліджень М. Монтессорі. Згадано коментарі зарубіжних дослідників стосовно того, що протягом тривалого часу М. Монтессорі вважалася «проблемною»фігурою в італійському академічному та політичному істеблішменті, «будучи нонконформісткою, феміністкою та «складним педагогом»«; зауважено і підкреслено її нове бачення школи шляхом розробки стратегій задля подолання бар’єрів в освіті. У статті також наголошується на прагненні педагогині показати, як засобами педагогіки врятувати людство: починаючи зі свободи дитини та свободи людини та, зокрема, свободи жінки.

Language: English, Ukrainian

DOI: 10.28925/1609-8595.2023.3.8

ISSN: 2412-0774

Language: Italian

Published: Roma, Italy: Fefè Editore, 2013

ISBN: 978-88-95988-09-2

Series: Pagine Vere , 11

Language: Italian

Language: Italian

Language: Italian

Language: Italian

ISSN: 0042-7241

Language: Italian

ISSN: 0042-7241

Language: Italian

ISSN: 0011-2801